Зараз завдяки простого тесту ми зможемо виявити на скільки феномен професійного вигорання торкається кожного із нас. Отже, завдання полягає у тому, щоб щиро дати відповіді на легкі запитання. Форма відповідей «так» або «ні».

1. Чи вважаєте ви, що помилились у виборі професії?
2. Чи турбує те, що ви стали менш продуктивно працювати?
3. Чи приносить вам задоволення робота з людьми?
4. Чи відчуваєте ви під час роботи постійні психологічні або фізіологічні перевантаження?
5. Чи буває так, що ви довго не можете заснути, бо подумки аналізуєте неприємності, пов'язані з роботою?
6. Чи бувають у вас тривожні очікування: щось має статися на роботі?
7. Чи бувають такі дні, коли емоційний стан стає причиною конфліктів або зниження результативності роботи?
8. Чи вважаєте ви, що робота послаблює не тільки ваші емоції, а й ваші творчі здібності?
9. Чи буває так, що ви працюєте автоматично, без творчого натхнення?
10. Чи дратують вас колеги, які претендують на особливе ставлення й увагу до себе?
11. Чи не ловите ви себе на думці, що атмосфера на роботі здається вам важкою й нудною?
12. Якщо співрозмовник неприємний, чи не намагаєтеся ви обмежити спілкування з ним?
13. Чи буває у вас відчуття, що все набридло й колеги втомлюють своїми проблемами?
14. Чи буває у вас погіршення самопочуття після виробничих конфліктів?
15. Чи відноситеся ви до людей, які цілком присвячують себе роботі?
16. Чи не здається вам, що ви приносите додому негативні емоції?
17. Чи часто ви нервуєте, коли спілкуєтеся з людьми на роботі?
18. Чи не здається вам, що ви витрачаєте надто багато зусиль на ті робочі моменти, які того не варті?
19. Чи працюють із вами такі люди, яких узагалі не хочеться бачити?
20. Чи вважаєте ви, що робота шкодить вашому здоров'ю?

Обробка результатів:
5 балів — на даний час симптоми емоційного вигорання у вас відсутні;
6—10 балів — симптоми емоційного вигорання у вас наявні, але якщо захотіти, то синдрому можна уникнути;
11—13 балів — симптоми у вас дуже помітні;
4 і більше балів — вам необхідно проаналізувати своє життя й піклуватися про оздоровлення.

Розглядаючи проблему вигорання потрібно зважати на те, що:
❑ вигорання завжди присутнє;
❑ будь-хто може пройти через процес вигорання один чи кілька разів;
❑ цей процес є циклічним;
❑ втручання для припинення процесу може відбуватися на будь-якій стадії;
❑ вигорання є заразним і може передаватися від педагога до педагога.

Тож як уникнути цієї недуги?

«Краще лікування - профілактика». Це правило має саме безпосереднє відношення до вигорання і відоме кожному. Але чому ми забуваємо навіть про найпростіші профілактичні заходи?

Давайте торкнемося основних з них.
1. Не переробляйте! Однією з причин вигорання може бути банальна втома. Яка лікується не менше банальними методами: розумінням того, що працювати цілодобово безперервно і спати по чотири години неможливо. Ласкаво просимо у відпустку І бажано провести цей час не на дачі чи на звичному місці відпочинку, а в абсолютно новій обстановці. Обов'язкова умова - не говоріть про роботу під час відпочинку. А по можливості навіть не думайте про неї. Щоб відключити мозок, варто не просто валятися на пляжі, а, наприклад, займатися активними видами спорту.
2. Шукайте сенс! Основну лепту у втрату інтересу до роботи вносить те, що людина перестає бачити в ній сенс, відчувати її користь. Робота дуже часто стає лише джерелом грошей і статусу, місцем проведення часу і т.п. Але людина, орієнтована лише на досягнення нових і нових благ споживчої цивілізації, стає подібною до щура з експерименту, який може самостійно посилати сигнали в центр задоволення. Через деякий час він перестає рухатися, їсти, пити і вмирає ... Тому відшукайте в роботі новий сенс, заради якого вам би хотілося займатися нею, незалежно від принесених зовнішніх благ. Робіть улюблену справу, корисну для вас і для інших. Ставтеся до своєї роботи як до великої частини життя, яка закінчиться. Насолоджуйтесь життям і роботою. Не виходить? Подумайте, чи тим ви займаєтеся і чи туди йдете.
3. Шукайте причини! Звичайно, обридлу роботу можна кинути і перейти на нове місце. Але, не знаючи причин вигорання, ви не зможете знайти протиотруту. Зміна роботи без усвідомлення причин поточної незадоволеності - тимчасове рішення. Треба розуміти, чим викликаний стан втоми, що раніше служило джерелом натхнення, чому ситуація змінилася, чи можна повернути інтерес на нинішньому місці, що саме може зацікавити зараз.
4. Живіть не для того, щоб працювати! Головне - любити те, чим займаєтеся. Незважаючи на всі труднощі, улюблена робота надихає, з'являється і друге, і третє дихання. Будьте собою! Коли людина не має можливості виразити себе, коли вона змушена приховувати свою справжню природу, то відчуває приблизно таку ж напругу, як розвідник в тилу ворога. Природність, щирість, нехитрість набагато менш стомлюючі, ніж удавання і фальш.
5. Переключайтесь! Щоб не потонути в морі рутинних обов'язків, робіть паузи. Але «забивайте» їх не сигаретою і чашкою кави (які дають лише ілюзію розслаблення), а, наприклад, прогулянкою навколо училища. Дійте за принципом «від протилежного»: після фізичної роботи - полежати мовчки, після розумової - розім'ятися. Посміхайтеся і жартуйте! Під час досліджень, вчені виявили, що там де на співробітників постійно лягало величезне фізичне і емоційне навантаження, небезпеки вигорання в найменшій мірі піддавалися ті, хто володів невичерпним почуттям гумору.
6. Будьте самодостатні! Автономність або відносна незалежність від оточення означають також стійкість перед обличчям несприятливих зовнішніх обставин, невезінням, ударів долі, трагедій, стресів і поневірянь. Чим більш самостійна і незалежна людина, тим більше в неї шансів на професійне довголіття.
7. Тягніться до людей! Бути самодостатнім зовсім не означає бути відлюдним вовком-одинаком. Протистояти саморуйнуванню допомагає похвала, можливість виговоритися і попросити «підтримки у залу».

Вправа: «Не лелійте проблему як власну дитину»

Зараз я вам роздам чудові подарунки. (Ведучий роздає членам методичної комісії декілька зім’ятих аркушів з окремими словами, решту віддає присутнім) Що вам не подобається?
❑ Чи не буває так, що життя нам також дарує такі погані «подарунки»?
❑ Як ми реагуємо на такі явища?

(Обговорення.)

А зараз я пропоную вам, за допомогою спільної праці створити із порізаної скатертини одне ціле.

(Члени методичної комісії мають скласти вислів без сторонньої допомоги).

Кожен із нас може зазнати невдачі. Пропоную попросити допомоги у своїх колег, я впевнена, що спільна праця приведе до успіху.

(Спільною працею учасникам вдається скласти правильний вислів).

Хочеться сказати, що важливо звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них.

Негативне запитання «За що?» бажано перетворити на позитивне «Для чого?». Для чого у моєму житті з’явилася та чи інша негативна ситуація? Які висновки я маю зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитися?

Якщо з таких позицій підходити до життєвих труднощів, то вони перестають сприйматися як проблеми, і життя починає відігравати роль школи, де події і ситуації складаються таким чином, щоб ми могли ми могли взяти з них саме те, що нам потрібно. Сьогодні ми на прикладі колег із методичної комісії сільськогосподарських професій навчились вирішувати проблеми, не ховаючи їх у собі, а приходячи за допомогою до своїх колег, які я впевнена, не залишать у біді нікого, і завжди відкриті для допомоги.

ІІІ. Заключна частина. – 10 хв.

І на завершення, послухайте легенду і, очевидно, ви знайдете відповіді на деякі запитання.

Легенда «Усе в твоїх руках»

Колись давно на півдні Африки жив розумний але дуже пихатий вождь. Увесь день його складався з примірювання вишуканого вбрання та розмов із підданими про свій розум. Так минали дні за днями, роки за роками... Аж ось прокотилася країною чутка, що в пустелі з'явився мудрець. Дуже розлютився вождь: як можна називати якогось старця найрозумнішою людиною у світі! Але нікому свого обурення не виявив, а запросив мудреця до себе...

І ось настав день зустрічі. Зібралось усе плем'я, щоб послухати найрозумніших людей у світі. Вождь сидів на високому троні й тримав у руках за спиною метелика. До нього підійшов невеличкий худорлявий чоловік, привітався й сказав, що готовий відповісти на будь-яке запитання. І тоді, недобре посміхаючись, вождь сказав: «Скажи-но мені, що я тримаю в руках: живе чи мертве?».

Мудрець трохи подумав, усміхнувся й відповів: «Усе в твоїх руках!».

Пам’ятайте - ідеальних людей не буває, тому усі час від часу помиляються, але кожен реагує на невдачу по-своєму. Якщо Ви не даєте собі права на помилку і картаєтесь за кожну невдачу, поява у Вас синдрому емоційного вигорання – це цілком прогнозована річ. Тому стикаючись із труднощами інколи варто говорити собі: «немає нічого поганого, що не вийшло добре», «все найскладніше уже позаду», «я не один, разом ми впораємось», «могло бути і гірше». Такі прийоми позитивного мислення на перший погляд можуть здатися примітивними, але на практиці вони вже тривалий час доводять свою ефективність. І ще частіше посміхайтесь, пам`ятайте: посмішка має ефект дзеркала – посміхніться і ви побачите посмішку у відповідь.

Тому, шановні колеги, я певна: дамо ми можливість завітати до нас синдрому професійного вигорання чи ні — залежить більшою мірою саме від нас.

Рефлексія.

Вправа «Коло зворотного зв'язку».

(Ведучий пропонує учасникам по колу висловити свої думки з таких запитань:
❑ Що найбільше запам'яталося з цієї зустрічі?
❑ Чи потрібні, на ваш погляд, подібні заняття?
❑ Як ви збираєтеся використовувати те, про що дізналися сьогодні?)

|Попередня|Методична скарбничка|